«Хочеш пізнати людину — наділи її грошима та владою» — говорить народ­на мудрість. І, як свідчить світова література та життєвий досвід, у переважній більшості випадків вони «псують» людину. Отже, гроші і влада — зло? Спробуємо дати відповідь на це питання...

Коли Іван Карпенко-Карий писав комедію «Сто тисяч», він ставив за мету піддати сатирі ті негативні явища, які побутували у 80—90 роках XVIII століття. Сільські багатії всіляко намагалися примножити свої багатства. Часто гонитва за грошима ставала самоціллю, гроші витісняли з життя людини такі поняття, як честь і мораль. І тоді з'являлися такі постаті, як Герасим Никодимович Калитка — головний герой комедії «Сто тисяч»...

Творчість Карпенка-Карого - це набагато більше, ніж проста комедія. Це не розважальні твори, а твори повчальні, глибокі й не прості. Драматург не просто намагається зобразити певні соціальні явища, а й дати їм пояснення, проаналізувати, детально дослідити...

Жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. Цю аксіому доводили і Бальзак, і Мольер, і багато інших майстрів художнього слова. Не лишився осторонь і український драматург Іван Карпенко-Карий. У комедії "Сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття - моральні принципи...

У кожного справжнього поета є своя власна Муза, яка надихає його на творчість. Була своя Муза і у Василя Симоненка – Муза рідного краю. Вона «материнською доброю ласкою» заглядала поетові в очі, колисковою піснею пливла до серця, прилітала до митця на білокрилих лебедях, нашіптувала поезії, в яких головним був образ рідної України:

«Коли мечами злоба небо крає

І крушить твою вроду вікову,

Я тоді з твоїм ім’ям вмираю

І в твоєму імені живу» -

так віддано писав В. Симоненко про свою Батьківщину...

Роман О. Гончара «Тронка» вийшов у 1963 році і визвав у читачів великий інтерес не тільки поліфонічністю та глибиною змісту, а й оригінальністю художнього стилю. До складу роману увійшли дванадцять окремих новел, кожна з яких є завершеним художнім твором. Хоч у романі і відсутня єдина сюжетна лінія, усі новели пов’язані між собою загальною проблематикою, романтичним і, в той же час, реалістичним стилем викладу, а також героями, спільними для декількох новел...

Є кілька цінних понять в нашому житті. Це відноситься до землі, води, сонця, повітря і, природно, до хліба. «Хліб – усьому голова» - це відоме усім прислів'я має свої корені в хлібосольної Україні. Адже на нашій рідній землі вирощують пшеницю, з якої виробляється хліб, з давніх часів, з самого розвитку нашого благодатного краю. У слов'янських народів була і завжди залишиться на першому місці турбота про дітей і виховання в них дбайливого і трепетного ставлення до хліба. Було навіть таке свято, яке відзначалося у перших днях початку жнив – перший сніп. Косарі надягали свої святкові, вишиті сорочки і виходили в поле. Так вони віддавали данину пошани і хвалу хлібу...

Що таке порядність та гідність і чому вони так цінувалися у всі часи? Про них говорить народна мудрість – «Бережи честь змолоду», їх оспівують поети і про них розмірковують філософи. За них вмирали на дуелях, а, втративши їх, вважали життя кінченим. У будь-якому разі, в понятті порядності і гідності закладено прагнення до морального ідеалу. Цей ідеал може створити людина сама для себе, а може й прийняти від суспільства...

Любов – вище морально-естетичне почуття, яке означає міцну душевну прихильність і безкорисливе прагнення до іншої людини. Любов будується на таких якостях, як безкорисливість, самовідданість, самовіддача. Любов дуже емоційне відчуття, вона характеризується високим душевним піднесенням, розквітом бажань, високою готовністю розчиниться в предметі любові. У стані любові людина переживає особливу задоволеність від життя, тобто стан щастя...

В оповіданні Марка Вовчка «Максим Гримач» письменниця виклала оповідь про всі події від першої особи, завдяки чому складається враження, що розповідь ведеться від людини, яка добре знала персонажів твору. Такий прийом Марко Вовчок використовує у всьому циклі «Народних оповідань»...