Мій улюблений парк розташований у межах міста. З обох сторін парк оперізує вода. Отже, це острів, і щоб на нього потрапити, треба перейти невеликий міст. І коли ви його перейдете, опинитеся в дивному куточку. Тут ви забуваєте все. Дихається легко, бо тут, крім листяних дерев, є сосни і ялинки. Парк подобається мені в будь-який час року, але осінь – це пора, що виявляє красу, яку влітку не побачиш...

Роман у віршах «Маруся Чурай» Л. Костенко – це не просто історична епопея, а й справжня трагедія талановитої, але самотньої людини з народу. Про це свідчить усе життя Марусі і її спроба покінчити своє життя самогубством:

«Я ж хотіла не себе втопити,

Я ж хотіла утопити біль»...

Поетична творчість Лесі Українки стала своєрідним висвітленням гідного начала в людині, її прагнення до боротьби проти жорстокості та свавілля можновладців. Наче кинуті в збайдужілі серця учасників цієї боротьбі іскри вогнища Прометея, її вірші запалювали серед людей вогонь нескореності долі, допомагали знайти єдиний вірний шлях в майбутнє, який приведе до кращого, вільного та незалежного життя...

Роман «Тигролови» Івана Багряного являє собою своєрідну повість-протест проти усестороннього порушення елементарних прав людини. Задум цього роману письменник виношував під час свого перебування у Бамлазі, після втечі з табору і блукання по тайзі, а також під час переховування у своїх земляків-мисливців, давнішніх вихідців з України – Сірків. Задум було втілено лише у 1943 році, а у 1946 роді роман нарешті побачив світ у вдосконаленому, розширеному варіанті. До України роман «Тигролови» дійшов тільки у 1991 році...

Тарас Григорович Шевченко – найвидатніший митець українського поетичного слова. За своє життя він написав багато творів, кожен з яких є справжнім і неповторним витвором мистецтва. В усі періоди своєї творчості Т. Шевченко цікавився історією України і не оминав цієї теми у більшості своїх поезій. У поемах «Гайдамаки», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Холодний Яр», у поезії «До Основ’яненка» та багатьох інших творах Т. Шевченко теж торкається історичної теми і героями цих творів робить представників українського козацтва, зображуючи велич і красу козацької звитяги...

Відомого українського письменника Івана Багряного, справжнє прізвище якого Лозовяга, знають у світі як великого гуманіста, борця за справедливість. В його творах підносяться такі людські чесноти, як несхитність на вибраному шляху, доброта, патріотизм, вірність обов’язку, чесність з самим собою і людьми тощо. За це він і постраждав: був засуджений, ув’язнений, висланий до холодного і страшного БАМлагу на Далекому Сході. Але це не змусило письменника відректися від своїх переконань, бо він розумів, якою повинна бути справжня людина, на що вона здатна, і, перш за все, прагнув до справедливості у всіх своїх вчинках...

Чи часто ми задаємо собі питання: які люди нас оточують? Люди є всякі: добрі, злі, замріяні, задумливі, зарозумілі, честолюбні, чесні, брехливі, дурні й розумні. Кожного з них ми бачимо по-своєму, сприймаємо своїм баченням. Але кожен з цих людей залишається особистістю. Хтось змінюється з часом, хтось залишається при своєму постійному характері...

Яким же має бути справжній друг? Які риси характеру мати, і якими якостями володіти? Кожен на ці питання дасть свої відповіді. Адже всі ми різні. У кожного власні погляди на життя, на взаємини. У кожного різні потреби і бажання. І це нормально, це правильно...

Іван Липа – український письменник і справжній борець, лікар, суспільно-політичний діяч і один з найбільш видатних ідеологів національного визвольного руху. Життя та творчість талановитого митця добре ілюструє один з його творів – притча «У невідому путь». По суті – це життєва філософія Івана Липи...

Рідний дім... З нього ми йдемо в життя і сюди повертаємося – хоча б пам'яттю. Щасливий той, хто може вклонитися рідним стінам з вдячністю і любов'ю. І гірка доля тих, кому повернення до витоків життя несе лише розчарування і образу, тих, хто не знайшов у своїй родині рідної душі, близької людини. Я думаю, що вдячними ми, насамперед, повинні бути за тепло рідного вогнища своїм батькам – найближчим людям. Вони розуміють нас і люблять...