Любов – вище морально-естетичне почуття, яке означає міцну душевну прихильність і безкорисливе прагнення до іншої людини. Любов будується на таких якостях, як безкорисливість, самовідданість, самовіддача. Любов дуже емоційне відчуття, вона характеризується високим душевним піднесенням, розквітом бажань, високою готовністю розчиниться в предметі любові. У стані любові людина переживає особливу задоволеність від життя, тобто стан щастя.

Поняття любов є багатогранним і включає в себе любов до батьків, дітей, Батьківщини, об'єкту протилежної статі, до ближнього. У християнській етиці вищим проявом любові є любов до Бога.

Поняття любов, як моральна якість, формується протягом життя людини. На перших порах формується прагнення до об'єкта любові, а потім й саме почуття. Любов до протилежної статі передбачає не просто чуттєвий потяг, а глибоке сприйняття всієї особистості об'єкта любові. У моральному відношенні ця людина починає представляти найвищу цінність. Її інтелект, емоційні та моральні якості – все сприймається як добре і прекрасне. На відміну від любові чуттєвий потяг – це лише біологічне джерело виникнення любові.

Любов заснована, перш за все, на тісній духовної близькості. Навіть без безпосереднього контакту люблячі люди схильні до внутрішнього діалогу один з одним, вони звіряють свої бажання, помисли і вчинки через систему цінностей об'єкта свого кохання. У любові люди ніби розчиняються один в одному і формують нові особистості з якостями, властивими їм обом. Недарма в Біблії записано, що люблячі люди приліпляться один до одного і стають ніби однією плоттю.

Якщо любов еротична захоплює все життя людини і підпорядковує її собі, то інші види любові можуть становити тільки її частину, наприклад, любов до дітей. А любов до своєї справи, грошей, слави – ​​взагалі тільки один з аспектів існування особистості. Різні види любові мають і різну оцінку їх сприйняття. Так, любов до Батьківщини в очах суспільства має більш високу оцінку, ніж любов до слави.

Незважаючи на наявність великої кількості різних видів любові, всі вони мають одну об'єднуючу ознаку – любов завжди соціальна. Вона сама є проявом соціальності людини. Любов – провідна потреба людини і головний аспект її існування в людському суспільстві.