Що обманювати негарно, відомо всім. А якщо ти не хочеш казати правду, коли тебе про неї запитують?.. Наприклад, щоб не хвилювати старших якими-небудь неприємними новинами. Отримав у школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті та не поцікавилися успіхами у школі. А ти також нічого не сказав. Але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. Поки згадають, можна й оцінку виправити... Ось що розповів мені один товариш...

Чому краще казати правду. Я вважаю себе чесною людиною. Але все одно розрізняю «маленьку» брехню та «справжню» брехню. Маленькою я називаю брехню, яка нікому не шкодить, а навіть робить приємно. Тобто, це, якщо вигадати про себе якусь кумедну істо­рію. Або заспокоїти засмучену дитину, запевнивши, що колись так було і з тобою. Або якщо запевнити бабусю, що вона зовсім не товста. А справжня брехня, це коли сказав щось, а сам не знаєш, чи почервоніли в тебе щоки одразу, чи ще не до кінця, і ти встигнеш піти кудись і сховатись. Буває ще «нахабна» брехня, але я такою не володію...

У неї великі чорні блискучі очі, мов чорні виноградини, як підведені чорними кругами. Задерикуватий кирпатий ніс, що завжди в курсі усіх домашніх справ. Дуже жваве й виразне обличчя, яке зустрічає тебе радісною посмішкою. Я знаю, щодо собаки треба казати "морда", але якщо б ви побачили Джину...

Мурчика мені подарувала подруга на день народження. Кошеня було руденьке, пухнасте, ласкаве, і всі думали, що воно буде хороше. А насправді це був с страшенний розбишака. Коли я ішла до школи, Мурчик одразу залазив у мою кімнату, і починалася метушня. Книги, зошити падали додолу й розліталися по підлозі. Особливо йому подобалося гратися з моїм ведмедиком. Кошеня тягало Піно скрізь, де заманеться. Моя подруга порадила віддати комусь Мурчика, але я не погодилася...

Я дуже люблю тваринок. Якось, повертаючись зі школи, побачила на подвір'ї гарного пухнастого котика і взяла його додому.
Вушка в мого улюбленця завжди розкішні, проте насторожені. Мають вони форму...

Кожного літа я з батьками приїжджаю в гості до бабусі на Полтавщину в місто Зіньків.

Одного разу, коли ми гуляли центральною вулицею міста, побачили під балконом на одному з будинків ластівчине гніздо. Невідомо, з яких причин, але раптом шматочок гнізда відвалився, а рештки гніздечка почали якось непевно коливатися, здавалося, що гніздечко ось-ось упаде на землю...

Місто, в якому я жив до приїзду в Харків, розкинулось на красивому березі Каховського водосховища. Колись тут не було ні водосховища, ні самого міста, а тільки великі зелені луки та степ з невисокими пагорбами. .1 текла тут велика, могутня ріка - Дніпро. Коли на Дніпрі побудували водосховище, то затопились при цьому острови і значна частина луків. На нових берегах Дніпра виросли міста, а на відкритих від води луках відродилися села. Велика річка стала найулюбленішим місцем для риболовлі...

Місто, в якому я жив до приїзду в Харків, розкинулось на красивому березі Каховського водосховища. Колись тут не було ні водосховища, ні самого міста, а тільки великі зелені луки та степ з невисокими пагорбами. .1 текла тут велика, могутня ріка — Дніпро. Коли на Дніпрі побудували водосховище, то затопились при цьому острови і значна частина луків. На нових берегах Дніпра виросли міста, а на відкритих від води луках відродилися села. Велика річка стала найулюбленішим місцем для риболовлі...

Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати...

Це розповідь про тварину. Випадок цей трапився з моєю двоюрідною сестрою Маргаритою. Вона дуже хотіла домашнього улюбленця. Але батьки відмовилися подарувати його. Мама з татом сказали, що собаку ніде тримати в маленькій квартирі. Від хом'яка буде багато сміття, а кіт буде точити кігті об меблі. Сестра, звичайно, засмутилася...