У кожної людини своє уявлення про щастя, і всі, мабуть, це розуміють. Для когось справжнє щастя — займатися улюбленою справою та ще отримувати за це гроші, а інший тішиться, коли його банківський рахунок поповниться на кілька мільйонів. Ще хтось радий, коли зробить комусь боляче...
Кожен з нас по-своєму розуміє також слово "нещастя". Є речі, які нікого не можуть зробити щасливим, наприклад: хвороба, яка не виліковується, голод, брак грошей. Декого робить нещасним невзаємне кохання чи відсутність друзів. Але як багато людей, у яких є і розділене кохання, і друзі, і багато грошей, та вони не відчувають себе щасливими. Можливо, справа у тому, що людина чогось чекає від життя, але не знає чого? А ще у тому, що її з дитинства привчили чекати на те "щось"?...

На перший погляд, дивне запитання. Але з іншого боку... Чому б нам не замислитись над ним і не спробувати відповісти?!...

Кожна дитина має потяг до добра, до правди і справедливості. Але не все так складається у житті, як хотілося б. Дехто зберігає чистоту своєї душі до кінця життя, не забруднює її дріб'язковістю, підлістю і злом, а дехто віддає свою душу на поталу, зрікається добрих поривань, які вважає наївними, дитячими, починає жити за законами «дорослого» суспільства. Хтось не тільки зберігає собор, тобто велич своєї душі, але й добудовує його, а хтось робить все, щоб зруйнувати те хороше і світле, що мав...

В історії кожної літератури є книги, які, ніби віхи, позначають сходження культури того чи іншого народу до духовних висот...

У багатьох з нас буває таке, що не дає спокійно заснути або просто щось турбує. Я кажу у багатьох, бо навіть мимоволі ми можемо когось образити, зробити якийсь хибний крок. Сказати, що треба все робити сумлінно, дуже легко. А як завжди стримувати себе? Мабуть, дуже важко інколи не «зірватись». Та щоб заспокоїтись, треба подумати над своїми помилками і спробувати виправити їх. Та не завжди і не в кожній ситуації можуть допомогти вибачення, не кожну помилку можна виправити...

Ми ледве-ледве переступили поріг XXI сторіччя і є вже людьми третього тисячоліття від народження Христова. Але, на жаль, і в наш час ще не знищені дикунство, жорстокість, насильство. Виникає враження, що людина робить все, щоб не дожити до наступного століття. Нескінченні війни, викликані ними теракти поряд із прагненнями до миру та спокійного життя — ось, що характеризує наш час...

Жодному з язичницьких свят не випала така пильна увага і довге життя, як святові Купайла. День Купайла, який припадає на 7 липня, збігається з літнім сонцеворотом. У давніх слов'ян Дажбог — бог Сонця — був найшанованішим серед інших міфологічних божеств. Це і зрозуміло, бо від сонця залежав урожай, а отже, і життя землеробів, якими споконвіку були українці. Наші пращури вважали, що саме сонце подарувало життя усьому на землі. Тому річний цикл сонця співпадав з найважливішими ритуальними дійствами. Одним з них було Купайло, котре символізувало літній сонцеворот, тобто найвищий культ сонця....

Історія нашого народу дуже давня. Наших пращурів оточувала сувора природа, що наводила часом жах: бурі та грози, повені та засухи, спека та морози постійно загрожували їм. Незрозумілі явища і звичайне пробудження природи навесні — все це здавалося справжнім чудом. Мало знаючи про навколишній світ, люди намагалися пояснити все впливом магічних сил. Так, у багатьох слов'янських племен виникла уява про богів та духів, яким підвладне все у світі і від яких залежить життя людини...

Питання, що винесене у тему твору, турбувало людей завжди і вирішити його намагалися найрозумніші з них. Філософи і письменники давали на це запитання різні відповіді, і мені здається, що з цього можна зробити один висновок: формули щастя єдиної для всіх, універсальної, не існує...

Коли замислюєшся над цим питанням, розумієш, що існує загальнолюдське уявлення про щастя та особисте. Бо є такі цінності, які для кожної людини бажані. І вони не матеріальні. Це мир у твоєму домі, країні, на твоїй планеті. Це коли ніхто поруч не плаче, не помирає, не голодує, не хворіє...