Слід зазначити, що творчість Шарля Бодлера найбільше вразила сучасників поета своєю незвичайною відвертістю. Його твори були сприйняті як сповідь митця у власних гріхах, за що йому висунули звинувачення у поетизації зла, що було накопичене у душі поета, в оточуючих людях і в усьому світі взагалі. Приводом для цього стала найбільш відома книга Ш. Бодлера «Квіти зла»...

Гаряче борючись з егоїзмом в ім'я людяності, Діккенс висував різні аргументи міркування інтересу і користі. Концепція «злих» і «добрих» будувалася на уявленні буржуазного гуманізму. Одним (представникам панівних класів) Діккенс рекомендував гуманність і великодушність як основу «правильної» поведінки, іншим (трудівникам) – відданість і терпіння, підкреслюючи при цьому громадську доцільність і корисність такої поведінки. Прикладом різноманітності аргументів може буди роман «Пригоди Олівера Твіста»...

У розумінні Е. Золя сім’я була не тільки стійким трикутником «жінка – чоловік – діти», а набагато ширшим моральним, фізичним та естетичним союзом. Тому у романі «Кар’єра Ругонів» письменник поставив перед собою декілька задач. Перш за все, він прагнув відобразити історію різних поколінь родини Ругонів-Маккарів і при цьому відтворити соціальний фон, життєві умови, в яких існувала представники цієї родини. Автор розповів, як зароджувався рід, закладалися основи моралі, а точніше, аморальності у сім’ї, як починався шлях Ругонів до самознищення...

Один з найвідоміших романів Ф.М. Достоєвського носить назву «Злочин і кара». Чому саме так названо цей твір?

Головний герой роману Родіон Раскольников створює теорію, в якій намагається не тільки пояснити навколишній світ, а й виробити для себе нові моральні принципи. Після довгих роздумів він приходить до висновку, що людство ділиться на два «розряди». Перший розряд – більшість, «тварини тремтячі», складовий «матеріал» історії. Другий – меншість, «сильні особистості» , які «мають право» здійснювати будь-які дії...

Коли я розмірковую над таким важливим питанням, як сенс життя, то я радий вже тому, що існую, що поріч зі мною є дорогі мені люди, що я маю можливість милуватися красою навколишнього світу і постійно відкривати для себе щось нове. Але в поняття «бути людиною» кожний вкладає своє власне розуміння, яке і впливає на вчинки та дії людини, а інколи навіть на хід її життя. У моєму розумінні бути справжньою людиною – це, перш за все, мати високі моральні якості і почуття гідності. Саме цього, на мою думку, ніколи не було у Грегора Замзи – головного героя новели Ф. Кафки «Перевтілення»...

У романі «Євгеній Онєгін » автор займає унікальне положення, що дозволило мені відкрити нового, невідомого мені раніше Пушкіна. Поет не просто розповідає про життя своїх героїв, показує Росію того часу, а й сам є активним учасником того, що відбувається. Тому можна сказати, що Пушкін виступає в своєму романі і оповідачем, і героєм одночасно...

У будь-якому випадку треба чинити опір, захищаючи те, що дороге і те, що ти цінуєш, від тих стихій, що хочуть його зруйнувати, нехай навіть це доля людства. Але необхідно бути вище цього, як Сізіф, наприклад, не шукаючи при цьому божественної допомоги, адже саме в цьому доля людини...

Новела Д. Олдріджа «Останній дюйм» захоплює не тільки збігом досить дивовижних обставин, а й своїм великим внутрішнім драматизмом. Головний герой твору – досвідчений пілот, який через безробіття був вимушений взятися не за свою справу: йому доводиться спуститися на дно Червоного моря і провести підводні зйомки акул на замовлення телебачення, роблячи це з ризиком для життя...

Брита, темноволоса, з гострим носом, стурбованими очима і з жмутом волосся на лобі людина приблизно років тридцяти восьми». Ще у нього засалена шапочка з вишитою літерою «М», якою він дуже пишається. Ось такий він – Майстер, головний герой роману «М. Булгакова «Майстер і Маргарита». З Майстром ми знайомимося в психіатричній клініці професора Стравінського, куди ця неймовірна людина потрапила фактично з власної волі. Бути може, щоб втекти від любові, яка, на думку Майстра, могла зробити нещасною його кохану Маргариту, але, швидше за все – від самого себе. Майстер незвичайний – це треба визнати, і це спостерігається майже у всьому. Спочатку він працював у музеї і займався перекладами з різних мов, а потім взяв і виграв за облігації сто тисяч. Тут же він кинув службу і взявся складати роман про Понтія Пілата. Сміливий крок в той час, коли всю країну пронизував дух войовничого атеїзму і будь-яка згадка біблійних сюжетів категорично осуджувалося. Чи знав Майстер, що , взявшись за подібну роботу, він може викликати нападки літературних критиків, газетне цькування і нерозуміння. Напевно знав. Але хіба був би він Майстром, якби його це налякало? І чи могло щось взагалі налякати людину, поряд з якою перебувала кохана, та, яку він любив ще до того, як зустрів на Тверській з огидними жовтими квітами в руках...

Роман А. Камю «Чума» був написаний в 1947 році і дуже швидко став надзвичайно популярним. З тих пір твір був неодноразово перекладений багатьма мовами. Зміст роману вичерпується історією епідемії чуми, яка обрушилася на місто, і, незважаючи на те, що історія епідемії описана достатньо реалістично, роман все ж є чимось більшим. Це роман-притча, і тому його загальні ідеї набагато глибші, ніж здається на перший погляд. Твір містить позачасовий і загальнолюдський підтекст...