Мабуть, філософська казка «Маленький принц» є одним з найвідоміших творів А. Сент-Екзюпері. Вона стала найпоетичнішим вираженням філософських ідей письменника. Герой казки – маленький мешканець астероїда В-612, який несподівано з’являється перед льотчиком, що потерпів аварію і залишився на самоті серед пісків Сахари...

Сучасна література дуже різноманітна: це не тільки створювані сьогодні книги, а й твори «повернутої літератури», «література письмового столу», твори письменників різних хвиль еміграції. Іншими словами, це твори, написані або вперше опубліковані в з середини 1980-х років XX століття і до початку першого десятиліття XXI століття. Значну роль у становленні сучасного літературного процесу зіграла критика, літературні журнали і численні літературні премії...

Пауло Коельо – один з тих письменників, творчість якого сприймається досить неоднозначно. Половина з тих, хто добре знайомий з його творами, підносять автора до небес, а інша половина зовсім не бачить у творчості Коельо художньої цінності. Ті, кому книги письменника подобаються, впевнені, що в нашому столітті душевної розпусти і смути вони прагнуть достукатися до найсвітліших сторін людської душі. Противники творчості Коельо звинувачують його в догматизмі і дратівливому моралізуванні, у тому, що в творах письменника немає ніякого сенсу для людини. І перших, і других, судячи з усього, – ціла армія: «Велика різниця потенціалів в наявності, а значить, книги Коельо, як мінімум здатні породжувати непоганий електричний розряд», - подумала душа фізика, вказавши тілу піти в магазин і купити твір письменника, щоб розібратися з феноменом Коельо особисто і не потрапити в ситуацію «Пастернака не читав, але...»...

Трагедія «Фауст» видатного німецького драматурга, письменника і просвітителя Гете є плодом його багаторічної творчої діяльності і результатом філософських роздумів над одвічними проблемами буття. Головною проблемою трагедії, на мій погляд, є завжди існуючі у світі співвідношення сил добра і зла...

Одним з об'єктів роману Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара» є теорія, створена головним героєм роману Родіоном Раскольниковим. Основна ідея цієї теорії полягає в тому, що всі люди на землі діляться на «можновладців» і «тварин тремтячих». Ключовим моментом такого поділу було те, що «можновладці» мають право на злочин в ім'я власних цілей, вони здатні пролити кров «тварин тремтячих».

Вольтера можна назвати безперечно видатною особистістю доби просвітництва. Доки буде існувати людство, доти не застаріють і будуть актуальними афоризми цього видатного філософа і письменника. Тільки мудра і смілива для свого часу людина могла написати такі слова: «Я можу бути не згодний з вашими думками, але я готовий віддати життя за ваше право їх висловлювати». І ці слова назавжди залишаються в думках читачів. Тож, маючи дозвіл видатного філософа, постараюся висловити свої думки з приводу його глибоко філософської повісті «Простак».

У світовій літературі дуже багато чудових героїв, але є серед них такі, які наділені особливими якостями. Їхні образи мають позачасове, притаманне всім епохам і народам значення. Такі образи стають вічними.

У романі Вальтера Скотта «Айвенго» досить виразно змальовані образи двох відважних і благородних лицарів – Ричарда Левове Серце і Айвенго. Обидва вони – лицарі с гарячими і справедливими серцями, доблесні воїни, які у будь-яку хвилину готові прийти на допомогу і захист справедливості, причому незалежно від того, хто опинився в біді – багатий чи бідний, безславний раб чи багатий дворянин.

Іронічність і казковість є двома своєрідними началами в романі Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності». На тлі суворої історії як порив свіжого повітря в романі звучить казка. Вона несе поезію і романтику, проникає в сім'ю Буендіа. У твір ми раз у раз стикаємося з казковими епізодами і поетичними образами. У владному Джеку Брауні простежується чарівний чаклун. У солдатах, які прийшли розібратися зі страйкарями, ми бачимо «багатоголового дракона». Є у творі й інші інтригуючи образи. Похмуре місто, звідки родом Фернандо, де на вуличках можна зустріти привидів, і дзвони тридцяти двох дзвіниць б'ють набат по своєму житті, приймають образ царства цього чаклуна...

Головний герой роману «Острів скарбів» Р. Стівенсона – підліток за ім’ям Джим Хокінс. Саме цей герой мені найбільше сподобався, адже завдяки йому у романі розвиваються події і з героями цього твору відбуваються цікаві пригоди. На мій погляд, цей персонаж має багато позитивних рис і є справжнім зразком гідності та честі.