Мені дуже подобається роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита». Наскільки мені відомо, «Майстер і Маргарита» – його остання рукопис. Цей роман – кульмінація творчості Булгакова і справжній шедевр. Як, втім, у Достоєвського «Брати Карамазови», а у Пастернака «Доктор Живаго». Останній твір завжди висловлює гранично осмислений, об'єктивний, зрілий, вистражданий погляд автора на дійсність...

Вже сама назва роману Булгакова нагадує про такі відомі твори, як «Ромео і Джульєтта», « Дафніс і Хлоя». У розділах, присвячених любовній історії Майстра, майже немає іронії. Булгаков починає розповідь у піднесеному дусі: «За мною, читач! Хто сказав тобі, що немає на світі справжньої, вірної, вічної любові? Так відріжуть брехуну його мерзенний язик!»...

У Бодлера є визначне судження про сенс краси: «Саме цей чудовий , безсмертний інстинкт Краси спонукає нас сприймати Землю і все, що на ній явлено, як своєрідне відображення, як відповідність Небу. Ненаситна жага всього нетутешнього, яка відкриває нам життя, є самим живим доказом нашого безсмертя. Саме в поезії і за допомогою поезії, в музиці і за допомогою музики душі вдається хоча б мигцем поглянути на ті скарби, які знаходяться по той бік могили... Таким чином, принцип поезії, в строгому і прямому сенсі слова, є людська спрямованість до вищої краси, а втілюється цей принцип в ентузіазмі та здіймання душ»...

Вже з перших сторінок роман П. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці» притягує до себе увагу і інтригує. Вражає історія появи головного героя твору Гренуя, який з’являється на світ у нестерпному бруді, який нікому не потрібний. Він з першого дня був один у всьому світі, не мав ні друзів, ні власної сім’ї. Хотілося вірити, що Гренуй зуміє вистояти у ворожому світі, зуміє розкрити свій талант і стати видатним парфумером. Адже Гренуй постійно йшов на запах, який не давав йому збитися зі шляху, який манив і притягував його, запах, який йшов від юної дівчини, що знаходилася від нього за десятки кілометрів. І він його знайшов. Але знайшов для чого?!...

У романі Г. Г. Маркеса «Сто років самотності» читачам показується історія Колумбії, але висвітлюються тільки найгостріші її моменти, які були характерними для більшості країн Латинської Америки...

Роман «Айвенго» читаєш на одному диханні, відірватися від його сторінок неможливо ні на секунду: настільки захоплює сюжет! Для мене «Айвенго» - це казка про середньовічну Англію, про лицарів і прекрасних леді, про замки і битви у їхніх стін, про турніри та пригоди, про бенкети, про честь і гідність, про вірність батьківщині і своєму народові, про трагічні долі, про добро і зло, про те, що було і що назавжди залишиться в пам'яті: хатина відлюдника з Копменхерста, нещасливий замок Торкілстон, «Воскресіння Ательстана», «Pax vobiscum» одягненого в чернечу рясу Седріка і багато інших яскраві епізодів, які не мають аналогів, вражаючих і незабутніх...

Роман П. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці» для мене виявився неабияким цікавим і, як частенько говорять, романом з майбутнім. Зюскінду вдалося пов'язати воєдино здавалося б непоєднуване: містику і реалізм, повітряне чарівне відчуття дива і низку кривавих злочинів, ґрунтовні рельєфні і такі реалістичні подробиці давно минулої епохи і абсолютно нереальну історію, повну всяких дивацтв, що розгортається в її антуражі...

Слід зазначити, що пошук сенсу життя головним героєм трагедії Гете «Фауст» закінчується розчаруванням, причому в його переживаннях можна побачити і символічний реальний досвід автора та тих, хто разом з ним сподівався, що майбутнє обов’язково краще, ніж минуле...

Пригодницький роман відомого англійського письменника В. Скотта «Айвенго» знайомить нас с досить цікавими чоловічими персонажами. Це й головний герой твору доблесний лицар Айвенго, і його батько сер Седрік Сакс, і видатна історична постать король Ричард Левине Серце. Але не менш яскраво автор зображує жіночі персонажі, серед яких найбільше запам’ятовуються леді Ровена та Ребекка. Це молоді, розумні і красиві дівчата. Обидві вони виховувалися без матерів, та все одно їх оточувала розкіш, велика ласка і любов близьких людей...

Одразу слід зазначити, що відношення людини і природи відіграють важливу роль у творчості вдатних письменників Е. Хемінгуея і Я. Кавабата. Яскравим прикладом висвітлення цих відношень є повість американського письменника «Старий і море» та твір японського митця «Тисячі журавлів»...