Роман А. Камю «Чума» складений у вигляді літопису, автором якого є лікар доктор Ріє. Він визнавав тільки факти, тому в його викладенні усі події втрачають домішок будь-яких художніх прикрашень. Взагалі, боротьба з такою напастю, як чума, справа майже безнадійна. Добре це розуміючи, доктор Ріє не на секунду не залишає своєї роботи і ризикує своїм життям. Завдяки серйозності і логіці доктора у романі відтворюється реальна картина епідемії...

Повість «Гобсек» можна вважати однією із найбільш видатних творів Бальзака. В цьому творі автор своєрідно характеризує скнарість, бо його головним героєм є Гобсек – лихвар, мільйонер, тіньовий володар Франції. Хоч на ряду з цим Бальзак і наділяє свій персонаж якоюсь символічною узагальненістю...

На початку XIX століття в російській літературі з'являються твори, центральною проблемою яких є конфлікт героя і суспільства, людини і середовища, що виховало його. І, як результат, створюється новий образ – образ «зайвої» людини, чужої серед своїх, відкинутої оточенням. Герої цих творів – люди допитливого розуму, обдаровані, талановиті, які мали можливість зробитися справжніми «героями свого часу» - письменниками, художниками, вченими, але стали, за висловом Бєлінського, «розумним непотребом», «страждаючими егоїстами», «егоїстами мимоволі». Образ «зайвої людини» змінювався в міру розвитку суспільства, набував нові якості, поки, нарешті, не досяг повного вираження в романі І. А. Гончарова «Обломов»...

Пригодницькі романи відомого шотландського письменника Вальтера Скотта добре відомі у всьому світі. В його творах гармонійно переплітаються оповіді про реальні історичні події і вигадки, наукові факти і фантазії. У своїх романах Вальтер Скотт завжди прагнув правдоподібно відобразити мораль, побут і звичаї англійців минулих століть, з’єднати художній вимисел з історичною правдою. Один із своїх найкращих романів письменник називає ім’ям доблесного лицаря Айвенго...

Від книги Пауло Коельо «Алхімік» приходять у захват навіть ті люди, які не є завзятими любителями читання. Якщо вже вони дочитують книгу до кінця, а потім хвалять її всім своїм знайомим, то це реально чогось варте! У книзі «Алхімік» головним є не сюжет і навіть не жанр, а те езотеричне знання, яке автор придбав на власному життєвому досвіді і тепер намагається донести його до читача...

У будь-якому художньому творі доля героїв зв'язується з образом свого покоління. А як же інакше? Адже люди відображають характер свого часу, вони є його «продуктом». Наочно ми бачимо це в романі М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу». Письменник на прикладі життя типової людини цієї епохи показує образ цілого покоління. Безумовно, Печорін – представник свого часу, в його долі відбилася трагедія цього покоління. М. Ю.Лермонтов першим створив у російській літературі образ «загубленого» покоління, показавши подвійність людини, її слабкість і силу. Саме з Печоріна почалася ціла плеяда «зайвих людей»...

Роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» зацікавив мене незвичайним поєднанням гуморески і історії, міфічного і лірики, повсякденного і фантастичного, поєднанням трьох, на перший погляд зовсім різних світів – біблейського, реального і потойбічного. Скоріш за все, євангельський сюжет письменник ввів у роман про життя Москви тридцятих років не лише тому, що він мав асоціативний зв'язок з проблемами сучасного М. Булгакову суспільства. Перш за все, це роман в романі, який є головною лінією і ідейним стрижнем усього твору про Майстра і Маргариту...

Творчий, громадський і художній інтерес до літератури як до області мистецтва та освіти зародилися на зорі XIX століття, яке величається в класичній літературі високим титулом – золоте століття. Ця літературна епоха ознаменувалася розквітом української словесності та словесності інших народів. Література сприймалася не тільки як область художнього та народної творчості, наповнена яскравістю образів, повітряним красномовством і багатством слова, вона служила мудрим найчистішим джерелом для культурно-духовного розвитку, вдосконалення та збагачення внутрішнього світу людей. Вона проливалася світлом істини на існуючу дійсність, вона була найпотужнішим двигуном розвитку суспільства, впровадження передових ідей боротьби за велике майбутнє...

Роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» - особливий твір, у якому автору вдалося гармонійно з’єднати в єдине ціле реальність і міф, романтичність і сатиричний опис повсякденного життя, сарказм, іронію і безпристрасність об’єктивного відображення тогочасного суспільства...

На початку ХХ століття традиційні форми мистецтва, такі як реалізм і романтизм, вже не могли передати всіх реалій нового життя. Як вдало висловився іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет, нове мистецтво стверджувалося на «абсолютному запереченні старого». Для позначення цього періоду культури, а також сукупності нових течій у мистецтві, що проіснували з кінця XIX століття і , принаймні, до 50-60-х років XX століття більшість дослідників використовують поняття «модернізм»...