Які гріхи бачить у собі людина XXI століття? Що це означає? Люблю палко, пристрасно, а навмисне прикидаюся байдуже уважним, щоб не здатися погано вихованим, «некультурним»? Ненавиджу всіма фібрами душі, але люб'язно посміхаюся і тисну руки? Веду себе так, щоб нікого не зачепити за живе, щоб ні жарко, ні холодно, ні кисло, ні солодко?

Як писав Бєлінський, «можна вказати не на надто багато творів, в яких особистість поета відбилася б з такою повнотою, так світло і ясно, як відбилася в Онєгіні особистість Пушкіна».

Збірка «Квіти зла» - це поетична вершина усієї творчості Шарля Бодлера, в той же час її можна по праву назвати символічною біографією поета. Він задумав цю книгу як поетичну копію «Божественної комедії» Данте. Перша редакція збірки вийшла у 1857 році, але вона постійно доповнювалася новими віршами. Важко назвати «Квіти зла» звичайною книгою: вірші читаються єдиним твором, в якому явно простежується розвиток певної думки. Це справжня сповідь мандрівної душі, її біль і страждання в життєвих шуканнях.

Ще жоден твір російської класичної літератури не обійшлося без того, щоб так чи інакше не освятити безсмертну тему любові. Письменники по-різному бачили це почуття. Для одних воно було прокляттям, для інших – благословенням, для третіх – патріотизмом, для четвертих – материнством... Але так чи інакше, ніхто не відмовляв своїм героям в щасті кохання...

В романі А. Камю «Чума» розповідається про епідемію чуми, яка сталася в одному з алжирських міст – Орані. Коли чума раптово без попередження тихо прийшла в місто, з початку цей факт намагалися навіть не розголошувати, в нього ніхто не вірить і не хочуть вірити. Але смерть, про неминучість якої намагаються згадувати якомога рідше, з часом поселяється на вулицях міста. Робити вигляд, що нічого не відбувається, намагатися жити абстрактними мріями про майбутнє – значить свідомо обманювати себе...

Аналіз літературних творів Шарля Бодлера говорить про двополюсність його творчості – про постійну боротьбу Добра і Зла, яка знаходить своє відображення у вірші «Альбатрос». Літературний напрям цього вірша – символізм...

Всім відомо, що в Європі править гуманізм. Камю – визнаний мораліст і тема гуманності є невід’ємною від його творчості. Лихо, про яке іде мова в романі «Чума», виникло в місті Орані. Для людей діяльних і людинолюбних це був величезний шанс показати світу свої найкращі якості. Там, де окрема особиста біда рідко штовхає ближніх на допомогу один до одному, спільне горе об'єднує людей, які, можливо, і не думали про те, що можуть допомогти іншим. Біда згуртувала навколо спільної справи Тарру (який хоче бути «святим» без Бога), Ріє (лікаря), Грана (графомана, який нескінченне число разів переписує лише одну фразу), Рамбера (журналіста, що потрапив в місто у справах і який знайшов в собі величезну любов до залишеної в Парижі жінці) – всі вони прагнуть допомогти людям. І Камю доводить на прикладі цих людей прагнення людини до добра...

Роман видатного французького письменника Еміля Золя під назвою «Кар’єра Ругонів» - це натуралістичне психологічне дослідження таємних душевних рухів героїв роману. Символи, які використовуються письменником для підсилення відокремлених явищ і деталей, поглиблюють гостроту подій і зацікавлюють читача...

Відомий у всьому світі роман Вальтера Скотта є історичним пригодницьким твором, але вивчати по ньому історію не варто. Адже сюжет цього роману являє собою відтворення пам’яті видатних подій, а не точне відтворення самих подій. А спогади завжди в деякій мірі будуть викривленими і з цим нічого не зробиш...

Ф. М. Достоєвському по праву належить честь відкриття в літературі багатовимірності і невичерпності російської душі. У своїх творах видатному російському письменникові вдалося показати поєднання високого і низького, великого і нікчемного, благородного і підлого, Бога і Диявола в одній людині. Душа людини – це велика таємниця, особливо душа російської людини. Як говорить один з персонажів великого роману Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара» Свидригайлов: «Росіяни люди взагалі широкі люди... широкі, як їх земля, і надзвичайно схильні до фанатичного, до безладного; але біда бути широким без особливої ​​геніальності». Саме в цих словах Аркадія Івановича знаходиться ключ до розуміння характеру головного героя твору Родіона Раскольникова...