Осінній дощ - невідємна  частина  цієї  пори. Він  приносить  свіжість,  прохолоду  та   трошки суму. Адже літо пішло, скоро відлетять птахи, опаде листя і все засне...

Одного літнього дня весь час йшов дощ, точніше була злива з вітром, громом та блискавкою. У нас удома вимкнули струм, тож не працювали ані комп’ютер, ані телевізор, навіть музику не можна було слухати, ще й довелося вимкнути мобільний телефон. Я був сам дома, і мені стало сумно, бо я не міг просто поговорити з кимось. Мій настрій зіпсувався вкрай. У кімнаті було темно через дощ, і навіть книжку не можна було читати…

Я переконана, що мова неодмінно відображає життя, бо вона є частиною самого життя. Без мови неможливе ні спілкування, ні мислення, а значить неможлива й будь-яка діяльність. Отож мова є відображенням життя...

Я підтримую думку про те, що недобре слово вбиває. Адже слово несе не тільки смислове, але й емоційне навантаження, отож слово по-різному впливає на людину, а недобре слово може і вбити...

Г. Сковорода. Йому належить ідея "сродної праці" — такої праці, до якої людина має природний нахил, хист, певні здібності. "Сродна праця" робить людину щасливою, тільки така праця є продуктивною, "потрібне робить неважким, а важке — непотрібним". Про це писав Сковорода у філософських трактатах "Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу" ("Разговор, назнваемнй алфавит, или букварь мира") та "Вдячний Еродій", а також у численних віршах та байках...

Я підтримую думку, що справу настільки розуміють, наскільки люблять. Бо саме любов дає душу всьому, в тому числі будь-якій справі, отож не полюбиш справи — не навчишся добре її робити...

На мою думку, праця і терпіння й справді все перемагають, адже без праці нічого не здобудеш, а успіх у праці неможливий без терпіння...

Г. Сковорода. "Алфавіт, або Буквар світу" містить виклад провідних позицій філософського вчення автора, в тому числі і щодо науки, навчання, педагогіки...

Я погоджуюся з думкою, що навчатися ніколи не пізно, адже все життя людина вчиться. І якщо хтось цього не розуміє і перестає вчитися, то він багато втрачає, бо наука йде вперед, як і все життя...

На перший погляд, це твердження парадоксальне. Хіба суворість і любов можуть поєднуватися? Але якщо поміркувати, то виходить, що ця думка є слушною...