Тяжку долю жінок-матерів змалював у своїх творах видатний український письменник та поет Т. Г.Шевченко. У творах «Наймичка», «Катерина», «Марія», «Сова» розповідається про жінок-матерів, які, самостійно виховуючи своїх дітей, з різних причин пережили трагедії свого життя. Поема «Катерина» була першим твором, в якому розповідається про тяжку долю жінки-матері. В ньому йдеться про тяжку долю матері, яка поза шлюбом народила сина від москаля, що пішов на війну і не повернувся. Дівчина не знаходить підтримки своїх батьків, вона у розпачі і вирішує йти на пошуки свого коханого. Але потім вона кориться своїй долі і в тяжкій душевній травмі залишає сина напризволяще, а сама топиться...

У XV столітті, а саме про ці часи йде мова у повісті О. Назарука «Роксоляна», український народ ще вважався безпросвітною темною масою, яка коротала свій вік у неволі. Цілком можливо, саме на знак того, що в нашому народі вже тоді були гідні постаті, які мали великі здібності, Бог послав нам Настю Лісовську, яка й стала за часів Османської імперії найвеличнішою постаттю у світовій історії. Правдивість цієї думки й стверджує роман про незвичайну жінку – Настю або Роксоляну...

Наше сучасне стрімке життя вже не дуже добре собі уявляється без комп'ютера. Його можна побачити в будь-якій сім'ї, навіть з невеликим матеріальним достатком. Ця річ стала простою необхідністю, як пральна машина або холодильник. У будь-якому офісі або компанії обов'язково є це диво сучасної техніки...

Війна... Скільки болю, гіркоти, самотності і смерті несе в собі це слово! Я думаю, війна – ровесниця людству і в усі часи та епохи люди відчували холодний подих війни у себе за спиною. Це злісна всепожираюча і руйнівна сила приносить із собою чимало горя, страждань і душевної порожнечі...

Головний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного – Чіпка Варениченко. Ця людина бажала добитися справедливості для людей і мала право життєвого вибору, але вважала, що для досягнення своєї мети будуть гарними будь-які засоби. Чіпка прагнув добра і правди, але у своїй боротьбі пішов хибним шляхом, який, врешті-решт, і привів його до загибелі...

Протягом усього свого життя кожна людина прагне орієнтуватися на той чи інший вчинок, бути схожою на ту чи іншу постать. Хтось просто хоче бути схожим на маму, а хтось на тата, а з часом, коли люди стають дорослими, орієнтиром для себе вони обирають когось з видатних людей, які в своєму житті досягли великих успіхів...

У п’єсі «Мина Мазайло» видатний український письменник і драматург М. Куліш під критичним кутом розглядає процес українізації, яким характеризуються двадцяті роки минулого століття. Саме цьому трагікомедія не втрачає свою актуальність і в наші часи...

Марко Вовчок на своєму віку зазнала багато злого і доброго, смутку і радості, зрад і відданості, поразок і успіхів, розчарувань і захоплень. В її долі були і незаслужені образи недоброзичливців та заздрісників, і мстиві наклепи, і люти нападки, зокрема, тих «сестер та братів по перу», які звинувачували її в тому, що вона «вкрала» їхню славу...

Коли я чую чудове українське ім’я Катерина, в моїй уяві одразу ж постає овіяний сумом і смутком образ головної героїні однойменної поеми Т. Г Шевченка. З дитиною на руках, у латаній світиці, «на плечах торбина, а в руках ціпок», ціпок, яким вона захищала свого сина і себе від злих людей, злих собак і злої долі...

Ми дихаємо, живемо, працюємо. І часто, занадто часто, не помічаємо навколо себе нічого, окрім своїх проблем. Але нас оточує безліч живих істот, про яких ми не пам'ятаємо в повсякденній суєті. Наприклад, дерева – живі, як люди. Як і люди, вони теж живуть, дихають, ростуть, працюють...