Т Квітка-Основ'яненко. Повість "Маруся" відображає народні уявлення про закони моралі й честі як щодо кохання, так і щодо сім'ї. На думку автора, родинне щастя неможливе без відповідальності подружжя за майбутнє, поваги й любові. Саме тому Наум спершу відмовляється віддати дочку за Василя, бо той ще мав піти до війська, а батько бажав Марусі щастя саме в сім'ї, а не долі солдатки...

На перший погляд, вислів здається дивним і хочеться піддати сумніву твердження, що не посаг робить шлюб щасливим, а доброчесність. Адже відомо, що нерідко шлюб з розрахунку стає міцним і довготривалим. Тож чи варто не зважати на посаг зовсім?...

Я вважаю, що це твердження відображає один з найважливіших законів існування людства, тому не можу з ним не погодитися. Адже батьки — це люди, які дали життя. Без батьків ми ніколи б не зазнали тепла сімейної любові, почуття захищеності. Батьки — це велике щастя, яке ми не завжди цінуємо, бо воно ж завжди поруч, такі звичні, такі свої. І лише коли бачимо сюжет про сирітські будинки, розуміємо: нам так пощастило, бо ми маємо батьків. І любити й поважати їх — наш обов'язок...

Народна пісня "Розлилися круті бережечки". Пісня звеличує патріотичний дух, самовідданість справі національного визволення. "Ой з-за гори чорна хмара, мов земля, іде..." Пісня, розповідаючи про подвиг народного героя Івана Богуна, пробуджує пам'ять про козацький волелюбний дух, оспівує славу України, пробуджує національну гідність і патріотизм...

Я підтримую думку про те, що незгода громадян — це зручна нагода для ворогів. Адже незгода серед громадян робить країну слабкою і беззахисною для ворогів, які неодмінно скористаються такою нагодою...

Я вважаю, що цей вислів правдивий, бо й справді Батьківщину любимо, як матір, не тому що велика, а тому, що наша. Адже любов до Батьківщини відчуває кожна людина, де б вона не жила. І байдуже, чи вона народилася у могутній великій державі, чи у маленькій країні, яка часом і не всім відома, але головне для кожного — тепле почуття любові до своєї землі...

І. Вишенський. У "Посланні до єпископів" І. Вишенський піддає осуду жадібність, прагнення до грошей новоявлених єпископів, що вбачають свою місію не у служінні Богові та людям, а в накопиченні матеріальних благ...

Мені здається, що це слушна думка: грішми треба управляти, а не служити їм. Адже гроші — це лише засіб для того, щоб задовольнити свої потреби — в їжі, одязі, освіті тощо. Отож ними^ті треба управляти, щоб на все вистачало, щоб не витрачати даремно і заробляти їх достатньо й ефективно...

Я не зовсім погоджуюсь з думкою про те, що краще людина без грошей, ніж гроші без людини. Принаймні у першій частині фрази міститься певна неправда. Адже людина без грошей, на жаль, не тільки не може фізично існувати — годувати своїх дітей, задовольняти потреби у їжі, одязі тощо, а й морально не почувається повноцінною...

Фольклор. У календарно-обрядових піснях народ утілив спостереження за природою, своє уявлення про життя природи і відобразив найважливіше: усе життя людини пов'язане з природою, з її циклами, сівбою та збором урожаю. Тому й славить народ і цвіт садів і трав, і налите стигле зерно, і всю землю, матінку-годувальницю...