В історії кожної літератури є книги, які, ніби віхи, позначають сходження культури того чи іншого народу до духовних висот...

У багатьох з нас буває таке, що не дає спокійно заснути або просто щось турбує. Я кажу у багатьох, бо навіть мимоволі ми можемо когось образити, зробити якийсь хибний крок. Сказати, що треба все робити сумлінно, дуже легко. А як завжди стримувати себе? Мабуть, дуже важко інколи не «зірватись». Та щоб заспокоїтись, треба подумати над своїми помилками і спробувати виправити їх. Та не завжди і не в кожній ситуації можуть допомогти вибачення, не кожну помилку можна виправити...

Ми ледве-ледве переступили поріг XXI сторіччя і є вже людьми третього тисячоліття від народження Христова. Але, на жаль, і в наш час ще не знищені дикунство, жорстокість, насильство. Виникає враження, що людина робить все, щоб не дожити до наступного століття. Нескінченні війни, викликані ними теракти поряд із прагненнями до миру та спокійного життя — ось, що характеризує наш час...

Жодному з язичницьких свят не випала така пильна увага і довге життя, як святові Купайла. День Купайла, який припадає на 7 липня, збігається з літнім сонцеворотом. У давніх слов'ян Дажбог — бог Сонця — був найшанованішим серед інших міфологічних божеств. Це і зрозуміло, бо від сонця залежав урожай, а отже, і життя землеробів, якими споконвіку були українці. Наші пращури вважали, що саме сонце подарувало життя усьому на землі. Тому річний цикл сонця співпадав з найважливішими ритуальними дійствами. Одним з них було Купайло, котре символізувало літній сонцеворот, тобто найвищий культ сонця....

Історія нашого народу дуже давня. Наших пращурів оточувала сувора природа, що наводила часом жах: бурі та грози, повені та засухи, спека та морози постійно загрожували їм. Незрозумілі явища і звичайне пробудження природи навесні — все це здавалося справжнім чудом. Мало знаючи про навколишній світ, люди намагалися пояснити все впливом магічних сил. Так, у багатьох слов'янських племен виникла уява про богів та духів, яким підвладне все у світі і від яких залежить життя людини...

Питання, що винесене у тему твору, турбувало людей завжди і вирішити його намагалися найрозумніші з них. Філософи і письменники давали на це запитання різні відповіді, і мені здається, що з цього можна зробити один висновок: формули щастя єдиної для всіх, універсальної, не існує...

Коли замислюєшся над цим питанням, розумієш, що існує загальнолюдське уявлення про щастя та особисте. Бо є такі цінності, які для кожної людини бажані. І вони не матеріальні. Це мир у твоєму домі, країні, на твоїй планеті. Це коли ніхто поруч не плаче, не помирає, не голодує, не хворіє...

Щастя... Коли промовляєш це слово, то кожний з нас думає про щось своє. Для когось це просто поспілкуватись. Для інших нема нічого кращого, ніж виїхати на природу. Є й такі, для яких щастя — з'їсти щось смачне, подивитись «телик»...

Що таке людина? Це жива істота, яка відрізняється від тварини тим, що має мову, писемність, вміє мислити, будувати, творити тощо. Всі ми це знаємо з дитинства. «Людина — цар природи» — загальновідома істина, але в чому її суть? Чому людина, а не ведмідь, лев, слон має право втручатися у життя природи, наділена переліченими вище властивостями?...

Скільки людей, стільки і думок. Звичайно, кожна людина по-своєму сприймає світ. Багато людей про одну і ту ж річ скажуть по-різному. Хтось буде захоплений, хтось навіть не подивиться, інший скривиться. У кожної людини своя реакція на одне і те ж. Мені здається, що інтелігентна людина не буде сперечатись про таку річ, як смаки, тому що це безглуздо...