| Главная » Статьи » Стислі перекази » Українська література скорочено |
Гребінка Євген — Українська мелодія (скорочено)
| "Ні, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля із нелюбом жить. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!" "Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна, сиротою! А в світі якеє життя сироті? І горе, і нужду терпітимеш ти. Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу. Стогнать під землею, як горлиця, стану" "О мамо, голубко, не плач, не ридай, Готуй рушники і хустки вишивай. Нехай за нелюбом я щастя утрачу; Ти будеш весела, одна я заплачу!" Ген там, на могилі, хрест Божий стоїть. Під ним рано й вечір матуся квилить: "О, Боже мій милий! що я наробила! Дочку, як схотіла, із світа згубила!" Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Вірш Є. Гребінки "Українська мелодія" розробляє відомий народний мотив про те, що дівчина на прохання й умовляння бідної матері погоджується вийти заміж за нелюбого, але, напевне, багатого чоловіка. Вона вирішує терпіти заради щастя й спокою неньки, та не витримує, гине, а мати гірко жалкує, що згубила власну дитину. Поезія пронизана сумним настроєм, написана за зразком народної пісні й сама покладена на музику, є відомим романсом. | |
| Просмотров: 609 | |
| Всего комментариев: 0 | |