Винахід радіо — одне з найбільших досягнень людства. Щоправда, воно швидко втратило свою інформаційну функцію — подалось у розважальну сферу. Сучасні FМ-станції — це такі собі програвачі для лінивих, і місця для них треба небагато, і голову не варто сушити, обираючи музику до вподоби. Особисто мене цей розклад не задовольняє, бо радіостанції пропонують переважно якийсь вінегрет, розбавлений недолугими жартами ведучих.
Що ж ми чуємо по радіо?
Український звуковий ефір заполонили радіостанції "Гала-радіо", "Європа-плюс", "Радіо "Довіра", "Наше радіо"... І перерахувати усіх важко. Зрозуміло, що пісенний репертуар розмаїтий і безсистемний. Пісні, на жаль, не "сортують": ні за темами, ні за виконавцями, ні за часом створення. В ефірі — справжній вінегрет. Тільки якась журлива мелодія сколихне душу, відразу — важкий рок. По-моєму, найбільший абсурд в тому, що ми не знаємо, про що співають іноземною мовою. Добре було б, якби ведучі хоча б коментували зміст пісні. Але найбільше дратує, коли слухаєш експромтом репліки та коментарі. Досить того, що речення побудовані безграмотно з точки зору синтаксису, їх зміст викликає сумніви щодо рівня знання української мови та загального інтелекту.
А що дивиться малеча по телебаченню. Мультики — на кшталт "Том і Джері". Весь гумор цього серіалу зосереджено у розчавлюванні то Тома, то Джері, смиканні кота за хвіст, у різних падіннях. А мультсеріали про зоряні війни? Знову жорстокість. Навіть досягнення шляхетних цілей — через повне знищення супротивників. Чи можуть дорослі після перегляду такої "продукції" вимагати зразкової поведінки і слухняності?
Де ж вихід?
Але ж усе це, як і кожен сильнодіючий засіб, залежно від дози та правильності прийому, може бути і злом, і добром. Тож правильно організуймо свою зустріч з телебаченням і звуковим ефіром. Невелика "доза" німого спілкування з телебаченням та радіо приноситиме естетичне задоволення та насолоду.