Ми, молоде покоління, живемо в надзвичайний час. Усі мали надію, як тільки Україна стане самостійною, то буде краще. Але багато проблем впало на нашу молоду державу. Економіка не завжди стабільна, не всім вистачає робочих місць. Люди втрачають віру в краще майбутнє. Як тільки небезпечно — втратити останню надію. Сподівання на кращі зміни в житті поки що не здійснились.

Для певних життєвих зрушень ми й самі дещо зробили: прийняли Закон про мови, маємо свою Конституцію, армію, демократичну й незалежну державу, очікуємо на Євро-2012.

Але головне, ми маємо — робочі руки й неабиякий розум, що дасть змогу почути про нас у світі. А для цього ми всі повинні самовіддано розбудовувати нашу державу.

Готуючись до цього твору, я прочитав багато статей про наш народ, його проблеми й сподівання. У моєму віці важко зрозуміти, що з нами відбувається і як прийти до того, щоб ми поважали й розуміли один одного, щоб мали змогу підтримувати належний життєвий рівень. Попереду ще багато проблем, які треба негайно вирішувати, кожен повинен робити свою справу віддано й сумлінно.

Я сподіваюсь на кращі часи нашого народу й впевнений у цьому­.