Главная » Статьи » Стислі перекази » Українська література скорочено |
Жиленко Ірина — Гном у буфеті (скорочено)
в старому буфеті, давно живе мій добрий знайомий — старенький буфетний Гном. Він знав ще дідуся хлоп'ям, а маму — малим дівчатком, гукав пустунам: "Ая-яй!", Слухняним давав шоколадки. Замкнувши буфет на гачок, золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок за склом серед вазочок різних. Він любить какао пить, смоктати м'ятні гостинці. Так довго і солодко спить в старій музикальній скриньці. Навчився він чемних манер в одної маркізи з фарфору. Сказала маркіза: — Тепер дружити із вами не сором. Ви просто — франтом, хоча втягніть у петлицю троянду. І прошу до мене на чай разом з цвіркуном-музикантом. Століття, і друге, і третє, — прислухайся! — чуєш? — завжди клопочеться Гном у буфеті, бурмоче, зітха, шарудить. І тупа, і плямка в куточку, і дзвонить в буфетні шибки. І в довгі засніжені ночі нашіптує дітям казки. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Рідний дім — це фортеця людини, її оберіг. Добре, коли в цьому домі затишно, привітно, коли чекають рідні, найдорожчі люди. Здається, що якийсь добрий гном чи домовичок оберігають лад і спокій у домі. А може. Ці старий буфет, прабабусина шафа чи ще щось із старих меблів? Вони бачили багато, пам'ятають увесь рід, що тут жив, і бережуть цю пам'ять. Фантастична й зворушлива картина, яку змалювала письменниця, містить у собі глибокий смисл: тільки любов до людей, пошана до старшого покоління можуть допомогти жити в мирі та злагоді. | |
Просмотров: 1236 | |
Всего комментариев: 0 | |