Главная » Статьи » Стислі перекази » Українська література скорочено |
Гулак-Артемовський Петро — Справжня добрість (скорочено)
Писулька до Грицька Прокази Хто Добрість, Грицьку, нам намалював плаксиву, Понуру, мов чернець турецький, і сопливу, Той бісів син, коли не москаля підвіз, Той Добрості не зна, не бачив і не чує, Не пензлем той її, але квачем малює, Той Добрість обікрав. Не любить Добрість сліз; Вона на всіх глядить так гарно й веселенько, Як дівка, од свого ідучи панотця До церкви — до вінця, Глядить на парубка, мов ясочка, пильненько. Не квасить Добрість губ, бо із її очей Палає ласка до людей. Добрість жартує з розумом і до діла, вона завжди однакова і в горі, і в радості. Не зважає вона на панську зневагу, на брехню. Від страждань тільки збільшується її цінність і вага. Але всьому свій час і черга, Грицьку, буде! Ми під богом, як бач, всі ходим, грішні люде: До часу глек, — мовляв один розумний лях, — До часу, голубе, нам глечик носить воду. Незважаючи на свою велику вченість, Грицько не може зрозуміти справжньої природи Добрості. І єсть земля така правдива і заможна, Де правду і панам сказать, як Богу, можна. Дивіться, — ти казав, — як вірний Довгорук Писульку царську рве із єдноральських рук І на шматки її із серця роздирає! Чи бач, як старшина із ляку умирає! А Довгорук сидить і усом не моргне! "Ай, що ж ти наробив! — усі заверещали: — Тепер же поминай, як Довгорука звали!" А Довгорук сказав: "Не бійтесь за мене! Нехай лиш прийде сам Петро сюди Великий! Я покажу, що й він, як всі ми, чоловіки, Помилиться, згрішить, спіткнеться і впаде, І ворог той йому, його хто не зведе" . Аж бач! Таки воно й на правду вийшло, хлопці, — Прибіг Петро, гукнув, затупав, загурчав. Уже й був кинувсь бить, але як розпитав, Аж Довгорукого погладив по головці, І цмокнув в лисину та ще й перепрохав — Та ще й на змирщини кіп з п’ять він грошей дав. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Цей твір був першим з написаних українською мовою творів П. Гулака-Артемовського. Написаний ще у 1817 р., за життя поета він не друкувався. Це своєрідне послання Г. Квітці-Основ’яненку як одному з керівників благодійного товариства. Поет гаряче підтримує його та закликає активізувати свою діяльність. | |
Просмотров: 589 | |
Всего комментариев: 0 | |