| Главная » Статьи » Стислі перекази » Українська література скорочено |
Голобородько Василь — Ми йдемо (скорочено)
| Ми йдемо по Україні: від степів до гір, від лісів до морів — звідусіль виходимо на прадавні шляхи, і немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, це вони нас послали у путь, щоб ми йшли нашою віковічною землею ,із нашими багатолюдними містами, із нашими тихомрійними селами, із нашими золотоверхими церквами. Ми гордо йдемо шляхами України: ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди, щоб подивитись на нас, гордо йдучих, ви, які визираєте з-за рогу, як вороги, щоб подивитись на нас, гордо йдучих, — ви всі бачите, як ми гордо йдемо дорогами України. Ми йдемо, не вимагайте від нас доказів нашої прихильності до руху, не,вимагайте пояснень причин, що привели нас у рух. Марна ваша справа — виставляти проти нашої ходи контраргументи, що ви їх здобуваєте із мертвих джерел, намагаючись зупинити нашу ходу, марна ваша справа — ми йдемо. Ми йдемо по Україні, пов’язані вишиваними дівочими руками рушниками, і радість сяє в наших очах. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Вірш В. Голобородька "Ми йдемо" написаний верлібром, але має чіткий внутрішній ритм, внутрішню наснагу. Ліричний герой поезії відчуває себе часточкою великого народу, який нарешті здобув волю і тепер гордо йде по світу, незважаючи на заздрість сусідів і злобу ворогів. "Ми" пройшли через утиски, заборони, кров і знущання, але зберегли свою мову, свої традиції, свою гідність та честь. Тому гордо йдемо вперед, до процвітання й добробуту, до миру й злагоди, і ніхто не зупинить нас. | |
| Просмотров: 496 | |
| Всего комментариев: 0 | |