Главная » Статьи » Стислі перекази » Українська література скорочено |
Глібов Леонід — Жаба й Віл (скорочено)
Раз Жаба вилізла на берег подивиться Та й трошечки на сонечку погріться. Побачила Вола Та й каже подрузі тихенько (Вигадлива була!): — Який здоровий, моя ненько! Ну що, сестрице, як надмусь. То й я така зроблюсь? От будуть жаби дивуваться! — І де вже, сестро, нам рівняться... — Казать їй друга почала; А та не слуха... дметься... дметься. — Що, сестро, як тобі здається. Побільшала хоч трохи я? — Та ні, голубонько моя! — Ну, а теперечки? Дивися! — Та годі, сестро, схаменися! — Не слуха Жаба, дметься гірш, — Все думає, що стане більш. — Та й що, дурна, собі зробила? — З натуги луснула — та й одубіла! Такі і в світі жаби є. Прощайте, ніде правди діти; А по мені — найлучче жити, Як милосердний Бог дає. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Байка Л. Глібова розповідає про Жабу, яка, побачивши Вола, захотіла ти такою великою, як він. Заздрість примусила її надиматися, поки ! луснула, хоч подруга й застерігала її про небезпеку. Це алегорична картина, яка висміює людей, що прагнуть досягти того, що виходить межі їхніх можливостей. Причому йдеться не про щось необхідне, суспільно корисне, а про звичайні забаганки. Автор у кінці виводить мораль: треба жити так, "як милосердний Бог дає", тобто відповідно до своїх можливостей та здібностей. Байка побудована у формі динамічного діалогу, з емоційно забарвленою лексикою (голубонька, одубіла та ін.). | |
Просмотров: 509 | |
Всего комментариев: 0 | |